Велосипедами по "Сонячній стежці" вночі , або як я політала.

Ми з моїм чоловіком останнім часом практикуємо нічні велопокатушки, оскільки не так спекотно і практично немає машин. Цього разу ми вирішили прокататись по так званій "Сонячній стежчі", яка колись була улюбленим місцем прогулянок сім'ї Миколи II. Вона була остаточно добудована в 1901 році, довжина її сягає 6711 м і, що саме головне, - вона горизонтальна.

Ітак, ми виїхали в 21.00, повернулися в 2.30 і проїхали 35 км. По дорозі ми зупинялися в красивих місцях, пили чай з фініками. Але було б все дуже класно, якби я не полетіла:) Невдало виїхала на бордюр і злетіла з велосипедама прямо обличчям на асфальт. Тепер мені не потрібен ніякий ботокс, губи в мене добряче природньо підкачались:)


P.S. " Приблизно напівдорозі сонячна стежка кудись полізла, ми думали, що там якийсь обвал і дороги далі не буде, але нам вдалося якось пролізти. Так на поручнях металевого мостика на цей рахунок хтось написав коментар : "Сверхдержава, где тропа?", що нас дуже позабавило:). Виявляється, що трохи вище над стежкою так укріпляють трасу, що все полізло вниз. От така от "Великая Страна"!"

Гігантські секвої в Криму?

В Криму вартими уваги є не тільки море і побережжя, а й поважні ліси на схилах гір. Тут спостерігається прекрасне поєднання могутніх дерев-букові, дубові та соснові ліси, швидких гірських рік, древніх скель, невгамовних птахів і тварин.
Але найбільше мене вразили вічнозелені гіганти секвої. Я їх тут неочікувала побачити.
Виявляється, що найвищі дерева в світі ростуть не тільки в горах Каліфорнії і Південного Орегона (США), а й у нас в Криму та на Закавказзі.

Секвої в живому стані стали відомі вченому світі не так і давно, лише в 1850 р. І назвали це дерево іменем одного з вождів індіанців. Найвище дерево росте в графстві Гумбольдт, висота його досягає 110,8 метра. Також до дерев гігантів відносять Мамонтові дерева, або секвойя-дендрон, австралійський евкаліпт і південноафриканська акація Гальпінії.А найдавнішим з живучих дерев вважається остиста сосна в Каліфорнії. Важко в це повірити, але вік її досягає 4600 років! Таким чином, секвоя не найстаріше дерево в світі, як деякі вважають, але найвище.
Можете собі уявити дерево, яке в три рази вище десятиповерхового будинку?

От на такі дерева ми натрапили просто гуляючи лісом по Ялтинському заповіднику. Правда це вже культурні посадки, тому вони не досягають таких гіганських розмірів, але всерівно видовище вражаюче. Коли їх посадили ніхто точно не може сказати, але лісники нам сказали, що ще в часи Царської Росії і їм більше ніж 100 років. Поміркувавши, ми дійшли до висновку, що висадили їх якісь царські особи, які гуляли по цим місцям, так як і , наприклад, біля Масандровського палаца висадили Мамонтові дерева, яким близько 130 років.
Доречі вдруге в це місце ми катались на велосипедах вночі:) Цікавий досвід.

P.S."В Криму практично всі ліси знаходяться на території заповідників, і навіть просто гуляти там забороняється, потрібно мати дозвіл, який коштує 200 рублів на рік. "ЗаДоВбАлИ!"".

Велопокатушки Керченським напівостровом 18.06-23.06 або Комарово-сонячний коктейль в степовому Криму

Бурхлива соковита зелень і весняна прохолода, густе повітря, насичене запахами різноманітних гірських трав і частинками моря – літо в цьому році по-особливому гарно прийшло в Крим.
Цього разу ми вирішили познайомити мене з степовим Кримом, зупинившись на велоподорожжі Керченським напівостровом, щоб заодно випробувати наше спорядження перед грандіозним тріпом цієї осінні Балканами.
Ітак, ми проїхали 250 км степовими схилами, 5 разів пробивали шини, отримали сонячні опіки, назбирали трав, напилися трав’яно-морським повітрям, нагодували армію кровожадних комарів, накупалися в Азовському морі, добряче втомилися і задоволенні повернулися додому
Наш маршрут : с. Багате – с. Грушівка - с. Старий Крим – с. Журавки – с. Владиславівка – с. Каменське – с. Щьолкіно (мис. Казантип) – с. Нижньозаморське – с. Золоте – с. Курортне (мис Зюк) – м. Керч.
В середньому ми вдень проїзджали 50 км по бездорожжю.



Місця, які хочеться відмітити:

1. Ак-Монайські каменеломні.
big_63933984650.jpg
Це підземні тунелі, протяжністю більш ніж 30 км, в яких добували будівельний камень ручним способом. Вони простягались вздовж побережжя Азовського моря від с. Каменське ( що раніше називалось Ак-Манай, звідки і назва каменоломень) до селища Леніно.
Температура тут понижується з +40 до +11, що ну дуже радує в таку спеку.
Деякі історичні джерела вказують, що дані каменоломні з’явилися ще в часи правління імператриці Катерини II. Сюди відправляли каторжників, які тут і поховані між камінням. В часи Громадянської війни тут був створений фільтраційний табір, де знаходились обличчя непролетарського походження. Штольні були наглухо закриті разом з людьми.
В часи 2-ї світової ці місця були сховищем для місцевих жителів та солдатів.

2. Генеральські пляжі або Узбережжя 1000 бухт.



Особливе місце. Як на мене - своєрідний оазис, який знаходяться між с. Золотим і с. Курортним. Це ті місця, куди хочеться повертатися. Закриті скелями дикі бухти з дрібнопіщаним берегом і чистою водою, з кам’яними навалами, гротами, з неймовірно гарними світанками і вечірніми сутінками. Губа в генералів, не дура.
Чому дана територія являється такою дикою і досі нетронутою людською рукою?
Справа в тому, що в 50-х роках це було місце військових полігонів, закрите для відвідування простих людей, тут відпочивали лише вищі військові чини-звідси і пішла назва. Ще це побережжя називають «Побережжям 1000-і бухт» через велику кількість невеликих і закритих бухточок – эдем для цінителів спокою і усамітнення.
Недарма ще в античні часи тут були поселення. Навіть до цього часу тут безперервно ведуться археологічні розкопки.
Тут ми затримались на дві ночі. Але я б звідти не вилазила і місяць.
Існує тут лише дві проблеми. Перша, це відсутність води, за якою потрібно повертатися в село. І друга, це неймовірні зусилля, які потрібно прикласти, щоб вирушити далі.

3. Казантип.

Казантипський природний заповідник – природний ареал 35 видів тварин та 25 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Узбережжя мису практично не відрізняється від узбережжя Генеральських пляжів.

4. Недобудована Кримська АЕС.

big_82467738250.jpg
Її будівництво припинено в 1987 році. За різними версіями, причиною зупинки спорудження електростанції стала недостатність фінансування, аварія на ЧАЕС та тектонічні розломи. В даній будівлі і проводився відомий фестиваль «Казантип». Враження від видовища легко кажучи, гнітюче. Недобуваний велетенський реактор, купа ржавіючого металу, декількома словами - мрія сталкерів.

5. Грязьові вулкани

На Керченському на півострові існує близько 50-ти вулканів, деякі з них діючі, а деякі в сплячому стані. Найбільший з них Джау –Тепе, він досягає у висоту 60 -ти метрів. Свого часу він знищив село, яке знаходилось неподалік, звідси і назва, яка з турецької означає «Вража гора».
Дані вулкани утворилися завдяки великому скупченню органіки в недрах землі на півострова. Розкладання органіки призводить до утворення великої кількості газу, який в свою чергу піднімаючись виштовхує на поверхню глину перемішану з водою.

Краще, звісно, їхати по такій місцевості в більш прохолодну пору року. Але, як би там не було, це варто того, щоб відчути увесь колорит унікально красивого Кримського степу.